| |
Історія школи
Важко проходило становлення освіти в країні у ХХ столітті. В Сушівцях як такого навчального закладу не було до 1917 року.
Революційні події в 1917 році провели великі зміни і реформи в освіті.
В цей час в с.Сушівцях була відкрита перша початкова школа, в приміщення попівської хати. Школу очолив великий знавець і майстер своєї справи- Павло Феодосійович Войцехівський. Будучи майстром художнього слова, розуміючи добре музику і співи та театральне мистецтво, через своїх вихованців він сіяв між односельчанами зерна майбутнього.
В 1928 році в школі була створена перша піонерська організація з ініціативи Ляховецького райкому ЛКСМУ.
Згодом перші піонери поповнили ряди комсомольської організації, стали активними учасниками колгоспного будівництва.
Піонери 1928-1930 років були організаторами так званного бригадного навчання в школі, брали активну участь по боротьбі з шкідниками сільськогосподарських ланів.
З 1930 рокув піонерський рух почав набирати масового характеру. По словах учителя-пенсіонера Кубика Аврама Степановича, який працював завідуючим Сушовецької початкової школи з 15 серпня 1932 року, школу відвідували 32 учні. З них 18 учнів були уже піонерами.
В цей час в 4-х річній школі навчалося в 1-му класі 26 учнів .
В 1935 році в попівській школі зробили розбудову і класи комплекти розділили. Так 4 класи, тобто початкова школа, була до 1938 року. В цьому ж році, через дорогу, в приміщенні сільської ради виділили одну кімнату і відкрили 5-й клас. Дальше навчання учні продовжували в Миклашській семирічці. Учні, батьки яких спроможні були заплатити за навчання, далі навчались в Білогірській і Ямпільській школах.
Поскільки в державі проводилась політика по ліквідації неписемності на селі, то в 1940 році в с.Сушівцях почала функціонувати школа-прогресивка.
В період 1941-1944 років, тобто коли проходила Велика Вітчизняна війна, в селі школи як такої не було. Діти шкільного віку ставали на робочі місця своїх батьків. Вони виконували в основному колгоспно-польові роботи: сіяли, скородили і т.д..
Із звільненням території України від фашизму, в 1944 році навесні організували навчання на базі старої довоєної школи. Це навчання організувала Євдокія Прокопівна. Але вона, фактично як школа, почала функціонувати з вересня 1944 року. В перший клас пішли діти 1934-1937 років народження, тобто переростки, які мали б ходити у воєнні роки. А тому в першому класі було 46 учнів. У зв'язку з дефіцитом приміщення і великою кількістю учнів навчання в чотирирічній школі було організовано в дві зміни.
В 1946-47 роках, голодних роках, в школі варили суп і безкоштовно його давали учням.
Основними предметами були: арифметика, писання, читання, малювання, фізкультура, з 2-го класу - російська мова, а з 4-го історія.
Дальше навчання учні продовжували в Миклаській школі. Семирічна освіта була безкоштовна. А ті учні, які хотіли вчитись далі і батьки були спроможні оплатити навчання, а плата за рік становила 150 карбованців, вчились в Білогірській або Ямпільській школі. Уже в 10 класі з'явились такі предмети як психологія і логіка.
В 1947 році з 1-го вересня директором школи стає Горобець Василь Лук'янович. В той час у початковій школі навчалось від 80-110 дітей. Плата за середню школу існувала до 1956 року і була відмінена.
Це була малокомплектна чотирирічна школа. В 1961 році школа стала восьмирічною. Починаючи з 1962 року варивідські діти, які жили ближче до Сушовець, стали ходити в Сушівці. В 1962 році був перший випуск восьмикласників. Був період, коли в школі функціонували два паралельні класи, це діти 1959 року народження.
Директором школи була Загоруйко Віра Артемівна, яка викладала німецьку мову.
В 1968 році школу очолила Наголюк Раїса Нестерівна, яка була директором до 1979 року
В 1979 році директором школи став Пастернак Олег Ананійович. В цьому ж році в школі гарячим харчуванням було охоплено всіх учнів.
В цьому ж році при школі почали працювати групи продовженого дня. Ще раніше в 1972 році поряд із старим пріщенням розпочато будівництво нової школи. Але "довгобуд" завмер надовго. Лише з приходом нового голови колгоспу Миколайчука Михайла Миколайовича та великих зусиль директора школи Пастернака Олега Ананійовича, які стали звертатись в різні інстанції аж до Києва, новобудова зрушилась з місця і ще довгих десять років будувалась.
В 1982 році директором школи стала Мацюк Галина Данилівна, яка до цього часу працювала в школі спочатку піонервожатою, потім вчителем російської мови і літератури. На її долю теж випало чимало випробувань над закінченням новобудови, а саме забезпечення школи необхідним обладнанням, інвентарем. Для прискорення будівництва нової школи приклали чимало зусиль жителі села, педагоги школи.
В 1981 році в Афганістан був введений контингент радянських військ. Воїнами - афганцями були і випускники нашої школи: Коваль Алім Г., Піддубняк Микола Б., Танащук Сергій І., Федунець Віктор В., Кирилюк Олександр.
В цей час в освіті відбулися чергові структурні зміни: при школах були закриті групи продовженого дня, а в перший клас пішли діти семи і шести років.
В 1988 році освіта перейшла на одинадцятирічне навчання і в старших класах здійснився перехід через клас.
Через малу кількість учнів в початкових класах знову були створені класи-комплекти, які проіснували до 1991 року і знову були розділені.
В 1992 році на прохання батьків, рішенням Білогірської районної адміністрації неповна середня школа була реорганізована в середню школу 1 січня 1998 році в звя'зку з різними скороченями в освіті, школи знову повертаються до комплектів.
В країні відбулися зміни в діяльності дитячої організації, не пройшло без змін і в нашій школі. Керівником дитячого руху на той час стала випускниця Сушовецької школи Коваль В. С. Таким чином на базі нашої школи було утворено об'єднання " Берегиння", до складу якого увійшли "Барвінчата", " Подолянчики" та клуб " Старшокласник".
На зміну старим атрибутам, червоного прапора, галстука, горна, прийшли нові: галстуки веселкового кольору, емблема у вигляді райдуги. З'явилися нові напрямки пошукової діяльності.
На зломі тисячоліть в 2001 році здійснено перехід загальноосвітніх закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термінХХІ століття ознаменувалось і покращенням матеріального становища освіти. Уряд видав Указ про комп'ютеризацію сільських шкіл і в жовтні 2003 року наша школа, третя в районі, отримала такий комп'ютерний клас із 11 комп'ютерів. В учнів появилась можливість здобувати знання на уроках, через застосування нових технологій, вихід в мережу інтернет.
А 2003 рік знову в початкових класах розділив класи-комплекти в малокомплектних школах.
В 2004 році школу очолила молодий педагог, вчитель української мови і літератури Панчоха Т.І.
| |
